Клочківський узвіз — вулиця, яка з’єднує Держпром та Задержпром’я. Її довжина становить приблизно 710 метрів. За час свого існування узвіз встиг змінити кілька назв: Клочковський в’їзд, узвіз Пасіонарії та узвіз Войткевича, пише MyKharkov.info. Однією з найзагадковіших назв, безперечно, є Пасіонарії. У чому полягає загадка спуску — розповімо сьогодні.
Ворота між двома світами
1924 року на вулиці Клочківській почалися великі планувальні роботи. На місці пустиря, перерізаного глибоким яром, влаштували Клочковський в’їзд, який з’єднав вулицю з площею Свободи. Була зроблена колосальна робота. Тисячі людей з раннього ранку до пізньої ночі вручну знімали шари землі, щоб зробити тераси. Коли узвіз був уже готовий, його почали засаджувати деревами, а для переходу з одного боку узвозу на інший, у двох місцях зробили дерев’яні сходи. Тоді ж на вулиці було продовжено лінію трамвая. Клочківський узвіз називали воротами між двома світами, бо він поділяв кримінальний район Іванівки від міського центру.
На початку 30-х років на Клочківських схилах мешкало багато ромів. За спогадами Якова Гельфандбейна, їхні табори перебували починаючи з кінця сходів і тяглися північ. Кількість таборів та його населення постійно змінювалося. Найбільш заселений табір знаходився неподалік сходів. Він розташовувався в глибокій ніші, яка була схожа на печеру. Існує думка, що раніше у ній селилися вільні козаки. Намети табору виходили за межі кар’єру на майданчик, поряд були обладнані конов’язі, місця для возів та кінської збруї. Вечорами біля вогнищ роми співали табірні пісні.
Чому «Пасіонарії»?
До вересня 1936 року узвіз носив ім’я Войткевича, який був харківським інженером та учасником реконструкції Харкова у 1920-х роках. Кажуть, що саме він, а не Дзержинський виступив ініціатором створення Держпрому. Фелікс Дзержинський лише домігся, аби виділили фінансування на будівництво.
Приблизно 1937 року Клочковский узвіз стали називати узвозом Пассионарии. Він був названий на честь активної учасниці Громадянської війни в Іспанії 1936-1939 Долорес Ібаррурі Гомес, яка жила в одному з будинків поряд зі спуском. Якщо бути точніше, то узвіз назвали її псевдонімом — Пасіонарія — у перекладі з іспанської означає «пристрасна» чи «полум’яна». Саме їй належить фраза “No pasarán!” – “Вони не пройдуть!”. Вона бігла до СРСР після перемоги франкістів. На батьківщину Ібаррурі повернулася лише після падіння режиму Франка у 1975 році.
Міст закоханих
Зоологічний міст, який неофіційно називають «мостом закоханих», був побудований в 1952 році, коли відновлювали Загоспром’є. Як і узвіз, він також був названий спочатку на честь Долорес Ібаррурі. Міст розташований на самому початку проспекту Незалежності та з’єднує дві частини Нагірного району: район Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна та зоопарк із Загосппром’ям. Після 2007 року міст став особливо популярним у закоханих.